Перейти до основного вмісту

Коментарі приймаються до 15 березня. Прочитати та прокоментувати →

Громадянська ініціатива

Суспільний договір українців

домовленість про майбутнє, яке ми будуємо разом

Відкритий діалог про цінності, відповідальність і взаємну довіру між людьми, суспільством і державою

0 учасників вже долучилися

Чому це важливо

Ми всі живемо за певними правилами —навіть якщо вони не записані

Суспільний договір — це спроба назвати ті правила, за якими ми вже живемо, і зробити їх зрозумілими, чесними та спільно погодженими.

Йдеться не про нові вимоги і не про оцінку минулого, а про пошук спільної мови між людьми з різним досвідом і поглядами.

Досвід війни показав, наскільки важливими є взаємна повага, довіра і домовленості. Саме тому сьогодні важливо мати простір для спокійної, відкритої розмови про майбутнє.

Як долучитися

Три прості кроки

Участь добровільна і не потребує багато часу

Ознайомтеся з проєктом документу

Прочитайте робочу версію тексту. Без реєстрації та без необхідності погоджуватися з кожним пунктом.

5 хвилин

Залиште контакт

Щоб отримувати оновлення тексту та запрошення до подальших обговорень. Ми не передаємо дані третім сторонам.

2 хвилини

Поширте ініціативу

Якщо вам відгукується ідея, поділіться сторінкою з тими, кому це може бути важливо.

1 хвилина
Без реєстрації
Дані конфіденційні
Участь добровільна
Ключові напрямки

Про що йдеться в документі

12 ключових цілей для розвитку України

Оберіть напрямок, щоб перейти до відповідного розділу документа

Суспільний договір українців

Виділяйте важливі місця, пишіть коментарі та діліться своїми думками. Ваші відгуки допомагають нам краще зрозуміти, що для вас справді важливо.

18px

Хто ми і навіщо цей договір


Ми — Український народ, який пройшов крізь століття, вистояв і змінює світ. Ми захистили свободу й тепер будуємо країну, в якій хочеться жити і творити.

Свобода у ДНК кожного з нас. Ми відстояли свою державу у 2014-му й захистили її у 2022-му. Тепер настав час побудувати країну, якою ми пишатимемося, де кожен матиме можливість реалізувати свій талант та у цей спосіб зробить нашу державу країною, яка розвиватиметься швидше за всі інші у XXI столітті.

Суспільний договір — це угода між усіма нами: між громадянами минулих і прийдешніх поколінь.

Наша ідентичність

Ми — українці, об’єднані спільною гідністю, незалежно від походження чи поглядів.

Бути українцем означає:

  • Знати й шанувати історію нашого народу.

  • Використовувати українську мову в публічному житті і бізнесі.

  • Будувати своє майбутнє в Україні та захищати її.

  • Бути вільним!


Ми — європейці.

Україна — європейська держава не лише географічно чи історично, а й за цінностями. Ми живемо за принципами свободи, гідності, демократії та верховенства права. Наше майбутнє — у повноправному членстві в ЄС та НАТО.


Ми — різні: в походженні, релігії, орієнтації чи поглядах. Ми розглядаємо ці відмінності як те, що нас збагачує, але не дозволяємо їм руйнувати нашу єдність чи загрожувати безпеці держави.


Наші зобов’язання як громадян

  • Дотримуємося моралі й законів. Приймаємо рішення більшістю, при цьому враховуємо думку меншості.

  • Стоїмо на захисті наших інтересів, якщо треба — із зброєю в руках.

  • Фінансуємо якісні державні послуги — всі чесно сплачуючи податки.

  • Поважаємо права інших. Приватна власність є недоторканою, якщо вона здобута у чесний спосіб.

  • Піклуємося про сім’ю. Виховуємо дітей, підтримуємо батьків і тих, хто потребує допомоги.

  • Дбаємо про себе. Ведемо здоровий спосіб життя, постійно вчимося й вдосконалюємося.

  • Працюємо чесно. Наш добробут — результат нашої праці й таланту.

  • Використовуємо бережно природу для себе і нащадків.


У суспільному житті:

  • Споживаємо й поширюємо лише перевірену інформацію.

  • Допомагаємо іншим. Займаємося громадською діяльністю, волонтерством, благодійністю.

  • Обираємо наших лідерів відповідально.

  • Захищаємо країну. Проходимо військову підготовку й готові захистити Україну.

  • Поширюємо українську культуру, науку та мистецтво, спорт, робимо Україну відомою й шанованою у світі.

У політичному житті

Ключовий принцип:

Швидкий розвиток країни можливий лише за умови довіри між нами: один до одного та до створених нами інституцій. Ця довіра можлива, коли ми діємо чесно та вирішуємо внутрішні конфлікти у мирний спосіб.


Самоорганізація — наша сила:

Ми не чекаємо, поки хтось вирішить наші проблеми. Ми об’єднуємося, щоб діяти разом.


Місцеве самоврядування:

Більшість послуг ми маємо отримувати в своїх громадах.


Держава — це ми,

інструмент для реалізації наших спільних цілей на загальнонаціональному рівні.


12 ключових цілей

Ми ставимо нашим представникам (політикам) 12 ключових цілей:

Захист прав, гідності та інтересів ветеранів, які своїм життям та здоров’ям вибороли незалежність і майбутнє нашої країни, є наскрізним пріоритетом у кожній з цих цілей.


  1. Запустити найшвидше у світі економічне інноваційне зростання.

  2. Стати найбільш освіченим та щасливим народом у світі, розвиваючись все життя.

  3. Приймати справедливі закони та утвердити незалежність судів.

  4. Захистити нашу свободу та незалежність в суверенній Україні.

  5. Утвердити правопорядок, мінімізувати злочини до рівня найбезпечнішої країни світу.

  6. Управляти нашими податками ефективно на благо всіх.

  7. Зробити реальністю громадське здоров’я та доступну медицину.

  8. Забезпечити гідну підтримку кожному, хто опинився у складних життєвих обставинах.

  9. Розбудувати найсучаснішу на континенті інфраструктуру, зв’язок та енергетику.

  10. Використовувати ресурси для розвитку, зберігаючи природу для нащадків.

  11. Розвинути українську мову й культуру.

  12. Утвердити лідерство України у світі, інтегрувати її в ЄС і НАТО.

Наше спільне зобов’язання

Кожен з нас дотримуватиметься цього договору та навчатиме йому своїх дітей.


Якщо ти поділяєш ці цінності й готовий жити за цими принципами — ти вже частина цього суспільного договору. Розкажи про нього іншим. Живи відповідно до нього.


Разом ми — сила! Разом ми — Україна!


Цей Суспільний договір про наше спільне майбутнє та «Суспільний договір. Принципи та механізми» — основа для оновлення Конституції України після завершення війни!


Основний документ

Ми – Український народ, живучи на своїй, Богом даній, землі;

  • • будучи спадкоємцями сотень поколінь наших предків, які стало й осіло проживали на нашій землі;
  • маючи в своїй історії періоди державності та бездержавності, коли ми були залежними від прийшлих агресорів чи сусідів, проте ніколи не переривали обробітку своєї землі та розвитку своєї культури;

  • • будучи з кінця ХІХ ст. модерною нацією, згуртованою завдяки розвитку та внормуванню своєї мови, дослідженню та опису фольклору, народних звичаїв і традицій, дослідженню й написанню своєї історії, розвитку та утвердженню свого живопису, музики, літератури, театру та інших форм національної культури, подібно іншим народам Європи, і державним, і бездержавним на той час;

  • • борючись за реалізацію свого права на самовизначення та створення національної держави інтелектуально, збройно та дипломатично впродовж ХХ ст., неодноразово проголошуючи Українську


  • • здобувши незалежність та відновивши державність згідно з Актом проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року; схваливши його на всенародному референдумі 1 грудня 1991 року; закріпивши та унормувавши нашу державність у Конституції України 28 червня 1996 року;

  • • зберігаючи вірність цінностям свободи та демократичного шляху розвитку, незважаючи на труднощі перших десятиліть нашої модерної незалежності, пов’язані з постколоніальними та посттоталітарними травмами, тиском колишньої метрополії, браком знань і досвіду функціонування держави, повільністю і не завжди послідовністю дій у побудові власної держави;

  • • відстоюючи цінності свободи та демократії на революційних майданах 2004 та 2013-14 років;

  • • зазнавши збройної агресії московської імперії 2014 року, окупації Криму й частини Донбасу, повномасштабного вторгнення 2022 року з метою окупувати і ліквідувати нас як державу та націю; не здавшись і захистивши збройно своє право на вільний, суверенний і демократичний розвиток; понісши в цій боротьбі величезні людські та матеріальні втрати, але при цьому зміцнившись у своїй єдності та стійкості;

  • • переконавшись, що сила народу в єдності, а єдність сильна, коли спирається на спільні цінності; проголошуємо цей Суспільний договір, підготовлений групою українських інтелектуалів, науковців і суспільних авторитетів, для фіксації його положень, їх утвердження в житті, передачі нашим нащадкам;

  • [після завершення війни можливе винесення цього документу як основи для нової Конституції на всеукраїнський референдум, тоді буде доповнення преамбули:
  • затверджуємо його на всеукраїнському референдумі; доручаємо спеціально створеній Конституанті, зібраній на підставі закону, розробити й схвалити на його основі нову Конституцію України, яку ми затвердимо також на всеукраїнському референдумі].

I. Про ідентичності

Наша основна, об’єднуюча всіх ідентичність: ми – українці!

Український народ – політична нація. Її складають громадяни України, які, незалежно від етнічного походження, вважають себе спадкоємцями історії Українського народу і з ним та Українською державою пов’язують своє майбутнє.
Ми вважаємо, що бути українцем означає:

  • • знати історію Українського народу, шанувати її;

  • • знати українську мову, користуватися нею в усіх публічних відносинах; 

  • •будувати наше спільне майбутнє в Українській державі, захищаючи в разі потреби її суверенітет і територіальну цілісність.

Ми усвідомлюємо, що сучасна Українська держава є спадкоємницею Руської держави із центром у Києві 9-13 століть, Галицько-Волинської держави 13-14 століть, Литовсько-Руської держави 14-15 століть, Козацької держави 17-18 століть, УНР, Української Держави та ЗУНР у 1918–1920 роках, і також УРСР (з формально-правової точки зору, хоча вона і була утворенням російсько-радянської окупаційної влади, однак постала внаслідок визвольних змагань Українського народу у 1918–1920 роках та втілила обмежений суверенітет Українського народу і є хоч і не правовою, але культурною спадкоємницею попередніх українських держав).

Ми пам’ятаємо і шануємо тих, хто виборював та зміцнював Українську державність у всі часи – князів та їхніх дружинників, гетьманів і козаків, учасників Визвольних змагань 1918–1920 років та воїнів УПА, інтелектуалів та лицарів духу: будівничих Української нації в ХІХ ст., модернізаторів української культури першої половини ХХ ст., діячів діаспори, шістдесятників та інших інакодумців радянського періоду. Для нас усі вони наші предтечі.

Ми вважаємо своїм обов’язком продовжити їхню справу, зберегти та розвинути для наших нащадків Українську державу, мову, культуру, науку, економіку.
Ми переконані, що українська мова, як єдина державна в Україні, є гарантією консолідації Українського народу. При цьому, ми розуміємо і поважаємо право корінних народів і національних меншин на функціонування і розвиток своїх національних мов.

Ми визнаємо Українську державу незаперечною цінністю, оскільки лише вона може бути надійним гарантом безпеки, прав та свобод її громадян.

Частиною Українського народу є Кримськотатарський народ як корінний народ Криму і, відповідно, має право на самовизначення на території Криму на засадах національно-культурної автономії.

Ми відкриті для іммігрантів. Для здобуття громадянства України їм необхідно підтвердити володіння українською мовою, знання історії Українського народу та основ законодавства Української держави. Наша друга об’єднуюча нас із нашими партнерами, ідентичність: ми – європейці!
Україна – європейська держава і географічно, й історично.

Будучи українцями, ми відчуваємо приналежність до Європи, до європейської цивілізації, сповідуємо її цінності, гордимося її культурним надбанням та небайдужі до долі кожного її народу, в добросусідській співпраці з іншими європейськими країнами бачимо своє майбутнє. Ми визнаємо, що основоположні права людини, закріплені Європейською конвенцією прав людини, принципи демократії (народовладдя) та правовладдя (верховенства права), європейські принципи конкурентної ринкової економіки та належного врядування (принципи європейського адміністративного простору) є основою і, в той же час, завданням держави, яку ми будуємо.

Ми бачимо своє майбутнє повноправними членами економічних та безпекових об’єднань Європи: ЄС та НАТО. А в разі їх можливої відсутності в майбутньому, самі ініціюватимемо нові форми інтеграції країн континенту з метою спільного захисту та розвитку європейської цивілізації.
Від інших народів і держав ми прагнемо поваги за наші успіхи і досягнення, а не страху через нашу силу.


Інші ідентичності

Як і всі люди на Землі, ми маємо також інші ідентичності. Всі інші відмінності між громадянами – расове, етнічне та соціальне походження, релігія чи відмова від неї, сексуальна орієнтація, ідеологічні погляди, культурні та спортивні уподобання – є приватною справою громадян. Ці відмінності ми визнаємо й рівною мірою толеруємо, відкидаємо будь-яку дискримінацію на їх основі та не дозволяємо їм стати фактором розбрату й порушення нашої національної єдності. Не толеруємо їх тільки тоді, коли вони загрожують життю чи здоров’ю громадян або безпеці Української держави і цей факт встановлено судом.

Ми визнаємо і поважаємо інакшість у поглядах, переконаннях та способі життя, доки це не обмежує особисту свободу інших та не загрожує національній безпеці. Ніхто не має права нав’язувати іншим свої релігійні, ідеологічні чи інші погляди — кожна людина має право на власний світогляд у межах демократичних цінностей та поваги до прав людини.

II. Про громадян і громадянське суспільство

Ми віримо, що добробут суспільства та темпи його розвитку насамперед залежать від громадян – від їхніх цінностей, освіченості, працьовитості, згуртованості та організованості.

Ми визнаємо природні права людини — на життя, свободу, власність і гідність — фундаментальними принципами нашого суспільства. Як відповідальні громадяни, з метою сприяння швидшому розвитку країни, зростанню нашого багатства та авторитету в світі, в своїй індивідуальній поведінці ми намагаємося дотримуватися таких принципів і цінностей

III. Про територіальне самоврядування

Принципом територіальної організації суспільства є децентралізація повноважень та фінансів, розподіл їх між місцевим і регіональним самоврядуванням та державою на основі принципу субсидіарності. 

Ми живемо в громадах і в них хочемо отримувати більшість послуг, яких потребуємо і які можуть ефективно надаватися на рівні громади. Громада – це одночасно адміністративно-територіальна одиниця базового рівня, територія якої складається з території одного чи кількох населених пунктів (міст, містечок, селищ і сіл); сукупність громадян, які належать до громади, та юридична особа публічного права, яка реалізує правоздатність громади. 

Межі громад затверджуються державою з врахуванням думки членів громад з метою забезпечення їх компактності, відсутності анклавів та ексклавів і спроможності забезпечувати надання послуг, необхідних громадянам. Належність до громади можуть мати як громадяни України, так і громадяни інших країн членів ЄС, які на законних підставах проживають і/чи працюють у громаді.

Принципи та цінності громадян

Визнаємо й дотримуємося людської моралі, незалежно від способів її вмотивування — християнством, іншою монотеїстичною релігією чи філософією. Насамперед це стосується заповідей — не вбивати людину, не красти, не свідчити неправдиво, не жадати чужого.

Піклуємося про сім’ю, виховуємо та підтримуємо своїх дітей, дбаємо про своїх батьків, а також інших родичів у випадку їхньої непрацездатності чи неповносправності. Дотримуємося Конституції та законів України, поважаємо права і свободи, честь і гідність інших людей; сплачуємо визначені законом податки і збори. Переконані - рівність усіх громадян перед законом є основою справедливої суспільної організації. Ведемо здоровий спосіб життя, піклуємося про своє здоров’я. Здобуваємо не менше середньої освіти і фах, розвиваємося впродовж усього життя.

Виконуємо чесно і сумлінно свою професійну діяльність у власних інтересах і в інтересах українського суспільства та держави. Наші добробут і багатство є результатом нашої праці. Ми цінуємо багатство, здобуте чесною працею і талантом, оскільки з багатства окремих громадян складається багатство суспільства. 

Оберігаємо довкілля та природу України та світу, історичну та культурну спадщину Українського народу. Споживаємо і поширюємо лише достовірну інформацію. Займаємося посильною громадською діяльністю чи матеріально підтримуємо громадську діяльність інших, благодійністю та волонтерством. 

Голосуємо (ті, хто має право голосу) на виборах і референдумах, є свідомими, поінформованими, самостійними і відповідальними виборцями, оскільки політика – це насамперед вибір і реалізація певної стратегії суспільного розвитку, від чого залежить наше майбутнє. Відстоюємо і, навіть ціною власного життя, захищаємо незалежність і територіальну цілісність України. Для цього ми, незалежно від статі, у віці від 18 до 20 років проходимо обов’язкову 10-ти місячну військову підготовку і складаємо присягу захисника України. А в подальшому впродовж життя до 55 років перебуваємо на військовому обліку, проходимо періодичні заняття для підтримання та розвитку своїх знань і умінь, необхідних для захисту Батьківщини. 

Утверджуємо Україну як гідного члена світового співтовариства, шануємо державні символи, поширюємо українську культуру, підтримуємо український спорт. Ми понад усе цінуємо особисту свободу, але прагнемо рівності в гідності для всіх українців, тому підтримуємо соціальну солідарність і сприяємо безпеці й благополуччю кожного члена суспільства, чия гідність загрожена і хто сам дієво прагне покращення своєї долі.

Принципи політичної діяльності

Ми розуміємо, що для демократії надзвичайно важливі політичні партії. Беручи активну участь у їх утворенні та діяльності, ми дотримуємося самі та вимагаємо дотримання від усіх, хто займається політикою, таких принципів: 

Політика – це вибір і реалізація певної стратегії суспільного розвитку, а не спосіб збагачення чи захисту своїх статків. 

Політика повинна базуватися на довгострокових стратегіях розвитку, бути послідовною. Метою політики має бути забезпечення найкращих умов для розвитку та самореалізації людини в Україні, що включає насамперед можливість отримати якісну освіту, мати оплачувану роботу, належні умови проживання, доступ до охорони здоров’я та соціального захисту, а також гарантування громадянам безпеки як від зовнішніх, так і від внутрішніх загроз.
 Політика має бути спрямована на зміцнення Української держави. 

Тільки національна держава може бути надійним гарантом безпеки, прав та свобод своїх громадян. 

Політики зобов’язані залучати до управління публічними справами тільки чесних і кваліфікованих спеціалістів через прозорі та справедливі процедури, здійснювати владу прозоро і відкрито, дотримуватись доброчесності, неухильно мінімізувати причини існування корупції та неупереджено й оперативно боротися з її проявами.

Політика повинна забезпечувати сталість розвитку країни, збереження навколишнього природного та культурного середовища для майбутніх поколінь. Політичні партії слід утримувати за рахунок внесків їхніх членів і симпатиків, а державне фінансування тим із них, які за результатами виборів представлені в Парламенті, має йти на фінансування аналітичної діяльності з формування політики, законопроєктування, діяльності фракцій, видавничої та іншої інформаційної активності. 

Політики при владі зобов’язані: 
  • • докладати всіх зусиль для виконання зобов’язань, взятих перед виборцями щодо стратегії розвитку країни; 
  • • забезпечувати послідовність, сталість і прозорість державної політики; 
  • • утверджувати авторитет і впливовість України на міжнародній арені, виконувати зобов’язання, законно взяті їхніми попередниками, або переглядати їх у встановлений спосіб; 
  • • поважати права опозиції, пам’ятати, що самі будуть в її ролі. 

 Політики в опозиції зобов’язані: 
  • • підтримувати дії влади, якщо вони не можуть запропонувати кращі варіанти вирішення проблем; 
  • • брати конструктивну участь у законодавчому процесі, прагнучи покращення законів, а не зловтішатися із промахів влади; 
  • • моніторити і контролювати дії влади щодо реалізації державної політики; 
  • • розробляти альтернативні до владних стратегії (концепції, програми) суспільного розвитку, переконувати виборців у їх доцільності;
  •  • формувати «Тіньовий Кабінет міністрів», забезпечувати його активну і прозору діяльність, як необхідну підготовку до здійснення влади. 

Ми вважаємо, що право голосу на національних виборах мають мати усі правоздатні громадяни віком від 20 до 70 років за винятком засуджених до позбавлення волі за вчинення злочинів, а також тих, чиї виборчі права можуть бути обмежені законом з метою уникнення конфлікту інтересів чи безвідповідального голосування («по приколу»).

Повноваження місцевого самоврядування

Громади мають право на місцеве самоврядування, до завдань якого належить забезпечення потреб своїх жителів у таких сферах: 
  • • просторове та архітектурне планування розвитку громади; 
  • • утримання житла та житлово-комунальні послуги; 
  • • підтримання порядку та безпеки в громаді; 
  • • доступ до об’єктивної інформації та громадсько-політичної діяльності; 
  • • дошкільна, середня загальна та позашкільна освіта; 
  • • громадське здоров’я, профілактика захворюваності, первинна медична допомога; 
  • • соціальні послуги категоріям громадян, які цього потребують; 
  • • функціонування культури та спорту, сприяння організації дозвілля громадян;
  •  • місцеві дороги та громадський транспорт, засоби комунікації; 
  • • сприяння зайнятості, підприємництву, фермерству; 
  • • сприяння чи забезпечення функціонування торгівлі, побутового обслуговування, громадського харчування; 
  • • місцеве правосуддя (правнича допомога і мирові суди). Члени громади, які сплачують податки в громаді і володіють виборчим правом, обирають органи місцевого самоврядування – раду громади та голову громади, який очолює виконавчий орган.

Самоорганізація громадян

Ми вважаємо важливим рівнем організації суспільства самоорганізацію громадян. Від неї залежить ефективність функціонування суспільства, вона є запорукою свободи громадян та розвитку держави. Наше розуміння громадянського суспільства полягає в організованості в різноманітні об’єднання та намаганні вирішувати потрібні нам питання за рахунок солідарності та взаємопідтримки. 
Завдяки цьому ми досягаємо:
  •  • узгодженого прийняття рішень з усіх питань, пов’язаних із нашим проживанням в багатоквартирному будинку, по сусідству в селі, в одному мікрорайоні міста; 
  • • вирішення проблем, пов’язаних із нашою професійною діяльністю, через утворення органів професійного самоврядування самозайнятих професіоналів, бізнес-асоціацій роботодавців, професійних спілок найманих працівників; 
  • • формулювання своїх соціальних інтересів, відстоювання їх перед органами влади та самоврядування, знаходження оптимальних варіантів вирішення спільних проблем через відповідні громадські об’єднання;
  •  • відстоювання інтересів корінних народів та національних меншин, релігійних громад та будь-яких меншин чи груп зі специфічними інтересами через створення відповідних товариств та інших об’єднань; 
  • • поширення об’єктивної інформації через громадські та приватні професійні медіа, соціальні мережі та інші формати обміну інформацією; 
  • • реалізації наших інтересів щодо науки, творчості, спорту, різних форм проведення дозвілля через об’єднання в наукові товариства, творчі спілки, спортивні товариства, громадські організації; 
  • • консолідації наших ресурсів та інших можливостей для вирішення актуальних суспільних проблем через утворення благодійних фондів та волонтерських об’єднань; 
  • • моніторингу діяльності влади, впливу на формування політики розвитку наших громад, регіонів, країни через утворення аналітичних центрів, інших громадських дослідницьких установ та громадських організацій; 
  • • осмислення тенденцій розвитку країни, суспільства, людства, народження та обговорення доктрин розуміння майбутнього, формування стратегій розвитку через роботу в інтелектуальних клубах.

 Але найважливіше, це розуміння, що швидкий розвиток країни можливий лише в умовах довіри громадян один до одного та до створених ними інституцій, яка можлива за умови відмови від збагачення нечесними методами за рахунок інших і відмови від застосування сили у вирішенні внутрішніх дискусій чи конфліктів між українцями.

Регіональне самоврядування

Україна – унітарна держава з однією автономною областю (Крим). 

Територія країни складається з регіонів (області, Кримська автономія, столиця Київ чи столичний округ), населення яких має право на регіональне самоврядування. Межі регіонів визначаються державою з врахуванням історичних особливостей формування території країни, а також географічних та економічних факторів. 

До компетенції регіонального самоврядування належать такі основні завдання: 
  • • сприяння економічному розвитку регіону, залученню інвестицій; 
  • • розвиток транспортної інфраструктури регіонального значення, насамперед, доріг та громадського транспорту;
  •  • середня спеціалізована та професійна освіта; 
  • • невідкладна медична допомога та лікувальні заклади; 
  • • питання соціального захисту окремих категорій громадян; 
  • • захист природного середовища, екологічна безпека; 
  • • розвиток культури, спорту, туризму; 
  • • регіональні програми розвитку, співпраця з структурними фондами ЄС. 

 Громадяни України, що проживають у регіоні і володіють виборчим правом, обирають раду регіону, яка формує виконавчий орган регіонального самоврядування.

IV. Про державу

Українська держава, будучи політичною організацією нації, гарантом захисту та реалізації прав і свобод людини й громадянина, визначених Європейською конвенцією прав людини, базуючись на принципах демократії, правовладдя, ринкової економіки та належного врядування, є республікою, яка має законодавчу, виконавчу та судову владу.

Справедливість законів та рівність громадян перед законом є основою суспільної злагоди, а відтак – запорукою розвитку. Правовою основою функціонування Української держави є Конституція України. 

Ми делегуємо Українській державі здійснення 12-ти політик у межах і спосіб, визначені Конституцією та законами України:

1. Правова політика

Правова політика має бути спрямована на утвердження та реалізацію принципів правовладдя, основним з яких є гарантування та дотримання прав людини. 

Задля цього цілями держави є: 
  • • врегулювання всіх важливих питань суспільного життя законами, які відповідають Конституції та принципам юридичної визначеності, пропорційності, недопущення дискримінації, а також систематичне вдосконалення законів, зокрема шляхом їх кодифікації; 
  • • забезпечення правової якості міжнародних договорів, які укладаються від імені України чи Уряду, їх відповідності Конституції України; 
  • • забезпечення принципу законності та недопущення свавільності – вся діяльність органів публічної влади має відповідати Конституції та законам України; 
  • • доступність для громадян та ефективність правосуддя в цивільних, адміністративних та кримінальних справах, включаючи доступність правової допомоги, виконання судових рішень, а також нотаріальних послуг; 
  • • розвиток юридичної освіти та науки на засадах правовладдя, підтримання високого суспільного статусу юридичних професій.

2. Політика забезпечення правопорядку та безпеки громадян

Закони мають виконуватися кожним.

 Держава повинна забезпечувати їх виконання та притягувати до відповідальності порушників. З цією метою мають досягатися такі цілі: 
  • • дотримання законності і правопорядку в публічних місцях, на дорогах, на кордоні, надання послуг з метою гарантування правопорядку, дотримання принципу пропорційності в застосуванні обмежень та примусу в цій діяльності; 
  • • зниження рівня злочинності, попередження та розслідування кримінальних та адміністративних правопорушень, дотримання принципу презумпції невинуватості, забезпечення прав та інтересів жертв злочинів; 
  • • нагляд за законністю в діяльності місцевого та регіонального самоврядування; 
  • • запобігання виникненню техногенних аварій та інших надзвичайних ситуацій, захист населення від них, ліквідація їх наслідків.

3. Економічна політика

Економічна політика має бути спрямована на утвердження вільноринкової економіки відкритого доступу на основі гарантування права власності, вільного ринкового ціноутворення та обміну (торгівлі) з мінімальним державним втручанням в її функціонування. 

Цілями державної політики у цій сфері мають бути: 
  • • забезпечення максимально простих і зручних умов для старту та функціонування підприємництва, сприятливого інвестиційного клімату, захисту конкуренції та власності, зокрема іноземних інвестицій; 
  • • регулювання праці, сприяння росту зайнятості, в тому числі малого підприємництва й самозайнятості, фермерства; 
  • • регулювання торгівлі, митне регулювання, сприяння експорту; 
  • • гарантування забезпеченості внутрішнього ринку країни електроенергією, нафтогазовими та іншими енергетичними ресурсами; 
  • • визначення пріоритетів для державної інвестиційної політики, виходячи з потреб розвитку суспільства, харчової безпеки та обороноздатності країни; 
  • • забезпечення раціонального використання природних та аграрних ресурсів, фітосанітарного та ветеринарного нагляду.

4. Фінансова політика

Фінансова система є однією з основ функціонування суверенної держави. Цілями держави у цій сфері є:
  •  • забезпечення функціонування національної грошової одиниці – гривні, підтримання її стабільності;
  • • організація фіскальної системи, збір податків і зборів, передбачених законом, на основі принципу рівності усіх перед обов’язком їх сплачувати; 
  • • збір передбачених законом доходів Державного бюджету, включаючи ефективне управління загальнонародною власністю, та ефективне виконання Державного бюджету в інтересах всього суспільства; vздійснення ефективної боргової та міжнародної фінансової політики;
  •  • нагляд за функціонуванням фінансових ринків та послуг.

5. Регіональна політика

Україна є унітарною державою з Кримською автономією у складі. Державна регіональна політика має бути спрямована на: 
  • • забезпечення свободи та сприяння ефективності функціонування місцевого та регіонального самоврядування; 
  • • сприяння загальному гармонійному розвитку України, зміцнення економічної, соціальної та територіальної згуртованості, з використанням для цього структурних фондів Європейського Союзу; 
  • • зменшення диспропорцій між рівнями розвитку різних регіонів; 
  • • нагляд за законністю та сприяння ефективності функціонування будівництва та житлово-комунального господарства в громадах України.

6. Соціальна політика (політика соціального захисту та охорони здоров’я)

Ефективна соціальна політика, включаючи охорону здоров’я, має бути спрямована на реалізацію принципів гідності та рівності всіх у гідності, вона виступає запорукою соціальної справедливості, згуртованості та миру в суспільстві, надійним фундаментом для його розвитку. 

Тому цілями держави у цій сфері мають бути: 
  • • забезпечення соціального та медичного страхування для допомоги категоріям громадян, які попали в несприятливі умови (хвороба, інвалідність, безробіття); 
  • • організація та підтримання функціонування солідарної та страхової систем пенсійного забезпечення громадян України, які досягнули пенсійного віку (не нижче 65 років), що відповідає спроможності держави здійснювати соціальне забезпечення пенсіонерів;
  •  • підтримка сім’ї, материнства, дитинства, молоді; 
  • • захист людей з особливими потребами, забезпечення рівних можливостей для усіх в реалізації права на гідність, включаючи неповносправних, пенсіонерів тощо; 
  • • створення найсприятливіших умов для громадського здоров’я, запобігання та мінімізації захворювань; 
  • • гарантування безоплатної медичної допомоги у випадках необхідності рятування життя та зняття болю, несумісного з принципом гідності; 
  • • створення умов для розвитку ринку медичних та фармацевтичних послуг; 
  • • розвиток медичної освіти та науки, підтримання високого суспільного статусу лікаря.

7. Політика розвитку освіти та науки

Рівень розвитку освіти й науки визначає темпи розвитку суспільства загалом, тому їм має приділятися особлива увага. Це інвестиція в майбутнє Українського народу та Української держави. 

Тому цілями в цій сфері мають бути: 
  • • гарантування обов’язкової загальної середньої освіти (9 класів, до 15 років), нагляд за органами місцевого самоврядування та освітніми закладами, які це забезпечують; 
  • • сприяння розвитку та якості середньої спеціалізованої та професійної освіти для здобуття фаху, нагляд за органами регіонального самоврядування та освітніми закладами, які її забезпечують; 
  • • розвиток університетів, насамперед історичних, які відігравали значну роль в становленні та розвитку Української нації, підтримка наукових досліджень в університетах та виховання майбутньої української еліти, зокрема наукової; 
  • • розвиток закладів вищої освіти, які готують кадри, необхідні для функціонування усіх сфер життєдіяльності суспільства;
  •  • інвестування в розвиток науки, інновацій, співпраця з Національною академією наук у цій сфері; 
  • • розвиток педагогічної освіти та науки, підтримання високого суспільного статусу вчителя і викладача.

8. Політика розвитку інфраструктури

Інфраструктура забезпечує можливості для нашої комунікації, зв’язує нас в єдине суспільство, робить нашу країну зручнішою та сприятливішою для життя та інвестицій. 

Держава повинна систематично турбуватися про правове регулювання, вдосконалення технологій, прискорення швидкості та якості передачі даних, перевезення пасажирів і вантажів, підвищення якості всієї інфраструктури загальнонаціонального значення, яка забезпечує: 
  • • зберігання та передачу електроенергії; 
  • • зберігання та передачу даних, зв’язок та цифрову комунікацію; 
  • • перевезення пасажирів; 
  • • перевезення вантажів; 
  • • зберігання та транспортування рідких та газоподібних речовин.

9. Екологічна політика

Збереження природного середовища, в якому живе Український народ – це запорука нашого виживання в мінливому світі, де людство чекають зміни клімату, дефіцит води, родючих земель та продуктів харчування. Крім того, чисте середовище – це ключовий фактор збереження здоров’я людей. 

 Тому держава повинна докладати зусиль і ресурсів для: 
  • • збереження безпечності навколишнього природного середовища, збереження та максимально раціонального використання природних ресурсів; 
  • • збереження для нащадків біорізноманіття флори та фауни України; 
  • • розробки та впровадження раціональної кліматичної політики, яка мінімізуватиме негативний вплив суспільства на зміни клімату.

10. Політика розвитку культури та спорту

Культура та темпи її розвитку визначають буття нації. Знання нашої культури в світі є гарантією нашої безпеки. Наші успіхи в спорті посилюють інтерес до нас, а відтак і до нашої культури.

 Тому держава повинна докладати зусиль для: 
  • • утвердження функціонування української мови як офіційної державної мови України; 
  • • збереження культурної та історичної спадщини Українського народу; 
  • • врегулювання статусу та підтримки розвитку культур корінних народів і національних меншин, релігійних громад; 
  • • фінансової підтримки через відкриті конкурсні процедури розвитку мистецтва та креативних індустрій; 
  • • сприяння розвитку фізичної культури та спорту; 
  • • представництва та популяризації української культури та спорту за кордоном.

11. Політика закордонних справ

Представництво України за кордоном, організація та підтримка співробітництва з іншими країнами, поширення в світі знань про Україну, її історію та культуру, економічний потенціал, вивчення стану справ у інших країнах – є завданнями держави у сфері закордонних справ. 

З цією метою держава: 
  • • підтримує двосторонні дипломатичні відносини з іншими країнами світу; 
  • • представляє Україну в міжнародних організаціях; 
  • • розробляє і підтримує особливий правовий режим відносин із недружніми країнами та їхніми громадянами, які не визнають України, проявляють агресію щодо нашої країни; 
  • • забезпечує консульське обслуговування українців в інших країнах, підтримує зв’язки та розвиває контакти з ними.

12. Оборонна політика

Основне завдання держави в сфері оборонної політики – захист суверенітету та територіальної цілісності України.
 Для цього держава має:
  •  • мати оборонну доктрину та утримувати необхідні для її реалізації Збройні сили та інші Сили оборони;
  •  • забезпечувати базову військову освіту всього населення та підготовку кадрів для ЗСУ, підтримувати функціонування систем мобілізації, територіальної оборони, медичного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців і ветеранів; 
  • • забезпечувати постачання в необхідній кількості та якості для ЗСУ озброєння, військової техніки та іншого матеріального забезпечення; 
  • • здійснювати захист інформаційного простору від недружніх втручань, ворожої пропаганди; 
  • • здійснювати систематичну розвідку потенційних загроз безпеці України. 

 Ми – Український народ – віримо, що – дотримуючись принципів і правил, викладених у цьому Суспільному договорі, кожним і кожною з нас, реалізуючи визначені в ньому завдання;
 – коректно і ненав’язливо, але аргументовано і наполегливо, спонукаючи до цього всіх мешканців України; 
– навчаючи цього наших дітей, зокрема вимагаючи цього від закладів освіти; 
– вимагаючи дотримання його від органів публічної влади 
– органів місцевого самоврядування в наших громадах, органів регіонального самоврядування в наших регіонах, органів державної влади на всіх рівнях;

Ми досягнемо розвитку нашої країни, за якого всім нам буде щасливо жити та реалізовувати таланти кожного в ній і ми ще більше гордитимемось тим, що ми українці. 2025–2026 рік

Виділіть текст, щоб залишити коментар або поділитися думкою.

Долучитися до обговорення

Контакт потрібен, щоб інформувати вас про обговорення та оновлення тексту. Участь у цій ініціативі добровільна.

Дорожня карта

Що далі?

Два кроки до спільного рішення — від збору ідей до відкритого діалогу

01

Збір пропозицій

Зараз — до 15 березняАктивна

Ми збираємо ваші думки, коментарі та пропозиції до тексту Суспільного договору. Кожен голос має значення — саме ваша участь формує спільне бачення майбутнього України.

02

Онлайн-конференція

Квітень 2025

На основі зібраних матеріалів ми організуємо відкриту онлайн-конференцію для публічного обговорення ключових положень документа. Долучитися зможе кожен.

Запитання та відповіді

Часті запитання

Відповіді на питання, які можуть виникнути

Так, варто! Суспільний договір пишеться не для експертів, а для всіх громадян. Ти — експерт свого життя. Ти знаєш, які проблеми є у твоєму місті, що не працює в медицині чи освіті, які правила справді потрібні людям.

Текст розробляється Українським інститутом майбутнього (УІМ) — незалежним аналітичним центром, який з 2016 року досліджує сценарії розвитку України. УІМ не пов'язаний з жодною політичною силою.

Ні. Це громадянська ініціатива, яка не має зв'язку з партіями, виборами чи політичними кампаніями. Мета — створити простір для діалогу між громадянами про спільні правила співжиття.

Ваші контактні дані використовуються виключно для інформування про обговорення та оновлення тексту. Ми не передаємо дані третім особам і не використовуємо їх для комерційних чи політичних цілей.

Так. Суспільний договір — це робочий документ, який змінюється на основі пропозицій учасників. Кожен коментар розглядається, а значущі зміни відображаються в нових версіях тексту.

Ні. Текст документа доступний для читання без будь-якої реєстрації. Контактні дані потрібні лише якщо ви хочете брати участь в обговореннях або отримувати оновлення.

Ініціатива реалізується за підтримки партнерів УІМ. Повний перелік партнерів та донорів доступний на сайті Українського інституту майбутнього.

Звичайно. Ви можете ознайомитися з текстом і повернутися до нього пізніше. Ніхто не зобов'язує вас реєструватися чи брати участь. Це ваш вибір.

Не знайшли відповідь на своє запитання?

Напишіть нам: info@uifuture.org